Для успішного функціонування жувальної системи потрібен баланс усіх її компонентів. Зазвичай стоматологи досліджують оклюзійні контакти, співвідношення щелеп, позицію суглоба та проектують оптимальну оклюзійну площину за допомогою артикуляторів. Але не треба забувати, що кісткові структури не є повністю пасивними. Нижня щелепа, як і будь-який інший суглоб, не «рухається» в автономному режимі, але вимагає комбінованої дії м’язів, які часто працюють у парах, у симетричному та синергетичному режимі. Тому не враховуючи показники сили змикання, що розвивається при м'язовому скороченні та розподілу активності в м'язових парах, практикуючий стоматолог покладається тільки на адаптацію системи. Зокрема протидії сил змикання та скорочення, що навантажують скронево-нижньощелепний суглоб. У нормі дія та протидія врівноважуються і немає навантажень на структури, тоді як у розбалансованому стані система активує фізіологічну компенсацію. Інтуїтивно зрозуміло, що стирання зубів впливатиме на всі компоненти системи та функцію. Зусилля, що розвивається (навіть компенсоване) буде збільшувати навантаження на систему вцілому і викликати порушення динамічної рівноваги, посилюючи знос компонентів. Наприклад, нахил оклюзійної площини вперед або назад, виникнення ротації нижньої щелепи призведуть до перевантаження суглобових елементів і одночасно стимулюя пропріорецептори в періодонті, які змушені адаптуватися до більш високого порога для підтримки аномального навантаження. Такі компенсаторні зміни в аферентних закінченнях змінюють центри рухової рівноваги, порушуючи функцію. Збереження таких порушень тривалий час призводитиме до морфологічних змін структурних компонентів, що виявляються як суглобовий хрускіт, патологічна стираність, обмеженість руху нижньої щелепи, пародонтальні та лицьові болі напруги та багато інщих неврологічних станів. Далі по міофасціальних ланцюгах в патологічну адаптацію залучаються суміжні області, викликаючи мігрені, болі в шиї, скутість рухів в плечах, постуральні компенсації та т.п.
Усунення симптомів патології прикусу та причин їх виникнення відображаються не лише на самопочутті пацієнта, а й на довготривалості виконаних стоматологом реставрацій та конструкцій. Об'єктивний аналіз змін функціонального стану жувальних м'язів до та після стоматологічних втручань дозволяє точніше оцінювати початкий стан при плануванні відновлення та контролю проведеного лікування (прямі та непрямі реставрації, імплантація, ортодонтичне лікування).
В системі Teethan® використовується метод синхроміографії - порівняння всіх можливих співвідношень у 2-х м'язових парах: Temporalis Anterior та Masseter Musculus, щоб визначити м'яз чи рух, який переважає та призводить до порушення біомеханічної рівноваги та розвитку функціонального навантаження. У режимі реального часу можна здійснювати кілька тестів, що дають розуміння як м'язи адаптувалися до існуючої у пацієнта звичної оклюзії, а також проаналізувати як вони реагують на корекцію на контактних поверхнях з урахуванням естетичних та функціональних завдань. Тому що, за винятком невротичних розладів, активність м'язового скорочення безпосередньо залежить від структур, розташованих нижче точки прикладання сили (в оклюзійній площині) і відразу реагує на відсутність або надлишок контактної поверхні.
А згідно з великою кількістю наукових досліджень (Ferrario VF, Sforza C., 1992-99 рр., Bakke et al., 1992, Marimoto T, Abekura H, Tokuyama H, 1996) для рутинного клінічного аналізу параметрів оклюзії, положення нижньої щелепи та СНЩС найбільш важливими є саме розташування оклюзійних контактів, які визначають оклюзійну протидію при змиканні та середнє значення м'язових ортогональних сил у точках їх прикладання в оклюзійній площині.
Більше 30 років клінічного застосування методики поверхневої синхроміографії показали точність, повторюваність та надійність цього протоколу оцінки оклюзійного балансу для досягнення успішної реабілітації стоматологічних пацієнтів різної патології.