Для успішного функціонування жувальної системи необхідний баланс усіх її компонентів.
І всі досліджувані стоматологами звичні поняття, такі як: оклюзійні контакти, міжщелепне співвідношення, вертикальний розмір і положення суглоба виникають при приведенні нижньої щелепи до верхньої тільки завдяки скороченню м'язів. Не маючи можливості аналізувати показники сили змикання, що розвивається при м'язовому скороченні та розподілу активності в м'язових парах, практикуючий стоматолог покладається тільки на адаптацію системи. Зокрема протидії сил змикання та скорочення, що навантажують скронево-нижньощелепний суглоб. У нормальному стані дія та протидія врівноважуються, ергономіка системи перебуває у компенсованому стані. Інтуїтивно зрозуміло, що стирання зубів впливатиме на всі компоненти системи та функцію. Зусилля, що розвивається (навіть компенсоване) буде збільшувати навантаження на систему в цілому і викликати порушення динамічної рівноваги, посилюючи знос компонентів. Наприклад, нахил оклюзійної площини вперед або назад, виникнення торсійного ведення нижньої щелепи призведуть до перевантаження суглобових елементів і одночасно стимулювання пропріорецепторів в періодонті, які змушені адаптуватися до більш високого порога для підтримки аномального навантаження. Такі компенсаторні зміни в аферентних закінченнях змінюють центри рухової рівноваги, порушуючи функцію. Збереження таких порушень тривалий час призводитиме до морфологічних змін структурних компонентів, що виявляються як суглобовий хрускіт, патологічна стираність, пародонтальні та лицьові болі напруги. Далі по міофасціальних ланцюгах в патологічну адаптацію залучаються суміжні області, викликаючи мігрені, болі в шиї, скутість рухів в плечах, постуральні зміни і т.п.
Усунення симптомів патології прикусу та причин їх виникнення відображаються не лише на самопочутті пацієнта, а й на довговічності виконаних стоматологом реставрацій та конструкцій. Об'єктивний аналіз змін функціонального стану жувальних м'язів до та після стоматологічних втручань дозволяє точніше оцінювати початкову ситуацію при плануванні відновлення (прямі та непрямі реставрації, імплантація, ортодонтичне лікування) та контролю проведеного лікування.
В системі Teethan® використовується метод синхроміографії - порівняння всіх можливих співвідношень у 2-х м'язових парах: Temporalis Anterior, Masster Musculus, щоб визначити м'яз і рух, який переважає та призводить до порушення біомеханічної рівноваги та розвитку функціонального навантаження. У режимі реального часу можна здійснювати кілька тестів, що дають розуміння як м'язи адаптувалися до існуючої у пацієнта первинної оклюзії, а також проаналізувати як вони реагують на корекцію на контактних поверхнях з урахуванням естетичних і функціональних завдань. Тому що, за винятком невротичних розладів, активність м'язового скорочення безпосередньо залежить від структур, розташованих нижче точки прикладання сили (в оклюзійній площині) і відразу реагує на відсутність або надлишок контактної поверхні.
А згідно з великою кількістю наукових досліджень (Ferrario VF, Sforza C., 1992-99 рр., Marimoto T, Abekura H, Tokuyama H, інш. 1996), найбільш важливими для рутинного клінічного аналізу параметрів оклюзії, положення нижньої щелепи та СНЩС є саме розташування оклюзійних контактів, які визначають оклюзійну протидію при змиканні та середнє значення м'язових ортогональних сил у точках їх прикладання в оклюзійній площині.
Більше 25 років клінічного застосування методики синхроміографії показали точність, повторюваність та надійність цього протоколу оцінки оклюзійного балансу для досягнення успішної реабілітації стоматологічних пацієнтів різної патології.